Рішення про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Рішення про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

 

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2018 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участі:секретаря судового засідання Варченко В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 56439707 від 18.05.2018 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.04.23018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинено виконавчий напис № 2639 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_4” заборгованості в розмірі 36 988, 65 грн.

Публічне акціонерне товариство “Перший Український ОСОБА_4” пред’явило виконавчий лист № 2639 до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2.

18.05.2018 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 56439707, на підставі вищезазначеного виконавчого напису.

Позивач, отримавши постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження, вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати, оскільки виконавець не мала права відкривати дане провадження, в зв’язку з тим, що боржник не має відношення до виконавчого округу м. Києва, адже проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, нерухомості чи іншого майна в м. Києві позивач не має.

12.06.18 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, та призначено її до розгляду із викликом осіб на 22.06.2018 року о 14:00 год.

Позивач в судове засідання не прибула, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, та подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що відповідач 14.06.2018 року отримала поштове відправлення, вмістом якого була ухвала про відкриття провадження від 12.06.2018 року, та копія позову з додатками.

22.06.2018 року відповідач електронною поштою на адресу суду надіслано заяву про перенесення судового засідання, оскільки ухвалу про відкриття провадження вона отримала 21.06.2018 року, в підтвердження чого надала супровідний лист Хмельницького окружного адміністративного суду із внутрішнім реєстраційним номером вхідної кореспонденції від 21.06.2018 року.

Суд не бере до уваги дану заяву відповідача, оскільки ухвалу про відкриття провадження вона отримала ще 15.06.2018 року, і у неї було достатньо час для підготовки та направлення відзиву на даний позов, окрім того суд зазначає про десятиденний строк протягом якого має бути розглянута дана справа, визначений статтею 287 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2018 року позивач отримала поштове рекомендоване відправлення з постановою від 18.05.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 564397707, яка була прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2.

Згідно змісту даної постанови встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 перебуває виконавче провадження ВП № 564397707 по примусовому виконанню виконавчого напису № 2639 від 25.04.2018 року, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Перший Український ОСОБА_4” заборгованості в розмірі 36 988, 65 грн.

Позивач не погоджуючись з постановою про відкриття провадження, звернулась до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачає, що виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця – приватний виконавець.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною 1 статті 10 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII, зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Право вибору пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02.06.2016 року № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Позивач – ОСОБА_1 мешкає у м. Красилові Хмельницької області, що підтверджується відомостями паспорту, дані відомості були відомі відповідачу.

Майна на території м. Києва позивач не має, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 31.05.2018 року.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач не виконала вимоги статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року № 1404-VIII, та відкрила виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи або знаходження її майна, з порушенням правил територіальної діяльності за наявності в неї достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Такі дії порушують права та обов’язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач не врахувала тих обставин, що у позивача немає майна на території міста Києва.

Позивач у позовній заяві заперечує укладення з ПАТ “Перший Український ОСОБА_4” будь-яких договорів щодо відкриття та/або обслуговування карткових чи інших рахунків.

Поняття “картковий рахунок” було передбачено постановою Національного Банку України № 137 від 19.10.2005 року “Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням” (втратило чинність на підставі постанови НБУ № 223 від 30.04.2010 року), це є поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням.

Грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження “карткового рахунку” за місцем знаходження будь-якого банку.

Судом встановлено, що відсутні будь-які відомості про знаходження коштів, належних позивачу на картковому рахунку в ПАТ “Перший Український ОСОБА_4”.

Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно – на його заміну – він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу. Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правам вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин, а тому не є об’єктами речових прав.

Суд зазначає, що представник ПАТ “Перший Український ОСОБА_4 банк”, звертаючись до приватного виконавця із заявою про примусове виконання виконавчого напису, не надав доказів того, що позивач була (є) клієнтом банку, мала (є) картковий рахунок у банку.

Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (пров. Таращанський, буд. 27, м. Красилів, Хмельницька область, 31000) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 (вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 15, Київ 94, 02094) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження ВП № 47426207 від 18.05.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 704,80 грн., (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення проголошене 23 червня 2018 року о 10:00 год.

Головуючий суддя ОСОБА_5