Постанова щодо залишення апеляційною скарги КБ “Приват Банк” без задоволення

Постанова щодо залишення апеляційною скарги КБ "Приват Банк" без задоволення

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України

Категория: Суд с Приват Банком

05 травня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1603/19
Головуючий у першій інстанції – Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/513/20
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової плати з розгляду цивільних справ:
головуючого – судді БечкаЄ.М.,
суддів – Євстафіїва О.К., Іванової Г.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
дата складання повного тексту рішення, місце його ухвалення – 28 грудня 2019 року м. Ніжин,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 108712 грн 94 коп. за кредитним договором № б/н від 16 січня 2015 року, яка складається з наступного: 84687 грн 85 коп. – заборгованість за кредитом; 18372 грн 09 коп. – заборгованість по процентах за користування кредитом, штрафи: 500 грн – фіксована частина, 5153 грн – процентна складова та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до договору б/н, укладеного 16 січня 2015 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 75000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зміна кредитного ліміту визначена п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, а підписання договору є прямою і безумовною згодою ОСОБА_1 щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Правилами користування платіжною карткою становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Також в позові зазначається, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які розміщені на сайті банку, також Умовами та Правилами визначена можливість банку самостійно змінювати тарифи. Позивач вказує, що Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04 березня 2019 року становить 108712 грн 94 коп. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті. Також позивач вказує, що умовами договору передбачено нарахування відсотків у подвійному розмірі у разі прострочення зобов`язання, а також пеню та штрафи. Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк (п.1.1.7.11 Договору).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку 84687 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 16 січня 2015 року та 1496 грн 45 коп. судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) та інших штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь банку процентів за користування кредитними коштами та інших штрафних санкцій. Із поданих позивачем довідки про видачу кредитної картки відповідачу та виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково виконував умови кредитного договору, сплачував заборгованість за договором, тобто останній отримав кредитний ліміт на платіжну картку, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано, при цьому фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 84687 грн 85 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши вимоги Банку у цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту у повному обсязі, адже у разі відсутності домовленості між сторонами умов договору щодо розміру відсотків, необхідно керуватися ч.1 ст.1048 ЦК України, якою прямо передбачено, що в такому випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ. З цього приводу представник банку посилається на висновки Верховного Суду, викладені у справі №205/2825/18.
Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що відсутність вимог про стягнення заборгованості за процентами на рівні облікової ставки НБУ, не може бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог у повному обсязі, адже вимоги з стягнення процентів заявлені.
На думку представника банку, підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відсутність підпису на відповідних Тарифах та Умовах не свідчить про неукладеність договору. Оскільки матеріали справи інших Умов та правил не містять, то висновок суду про те, що долучені до позову Умови та правила можливо не є тими, з якими позичальник був ознайомлений не може бути покладеним в основу рішення, оскільки є припущенням.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить відмовити у її задоволенні.
Доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зробив відповідні висновки. Відповідач не погоджується з Умовами та правилами, наданими позивачем, а в анкеті-заяві від 16 січня 2015 року процентна ставка не зазначена, як не визначено відповідальність у вигляді неустойки та інших штрафних санкцій. .
Крім того, сторона відповідача вказує, що апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки апеляційна скарга підписана представником АТ КБ «ПриватБанк» Криловою О.Л., яка не має права її підписувати, оскільки не підтверджено, що вона є адвокатом.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 січня 2015 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.9).
Відповідні відомості у даній анкеті-заяві щодо оформлення конкретної карти та суми бажаного кредитного ліміту не зазначені. Підписуючи Анкету-заяву ОСОБА_1 погодив, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н станом на 04 березня 2019 року заборгованість відповідача складає 108712 грн 24 коп. і складається із: заборгованості по кредиту – 84687 грн 85 коп.,заборгованості по сплаті процентів – 18372 грн 09 коп. та штрафів – 5653 грн (а.с 6-8).
Матеріали справи містять копію Умов та правил надання банківських послуг, не підписану відповідачем (а.с.10-28), копію паспорту відповідача (а.с.30).
До Умов та правил надання банківських послуг приєднано Тарифи (а.с.28зв.-29). Однак неможливо встановити, що дані Тарифи стосуються саме щодо умов кредитування відповідача. Також Тарифи не містять підпису відповідача.
Позивачем надано виписку за період з 01 січня 2015 року по 23 травня 2019 року по картці ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитною карткою та частково погашав заборгованість за кредитом (а.с.89-92). Також надано виписку за період з 01 січня 1999 року по 08 жовтня 2019 року (а.с.160-166).
З довідки Банку вбачається,, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 11.2018 року (а.с.166зв.).
Інших доказів, які б містили відомості щодо предмету доказування суду першої надано не було.
Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує судове рішення лише в частині відмовлених позовних вимог та урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц, де визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується, колегія суддів не переглядає судове рішення в частині задоволених позовних вимог.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення процентів та штрафів з огляду на наступне.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України неможливо застосувати до спірних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У заяві позичальника від 16 січня 2015 року відсоткова ставка не зазначена. Вбачається, що на час підписання Анкети-заяви банк оформляв на ім`я клієнтів платіжну карту Кредитка «Універсальна», Карта для виплат, Карта класу Gold, Преміальна карта та Ідентифікацію з паспортом. Проте встановити на які саме проценти та на яких умовах підписав ОСОБА_1 Анкету-заяву, неможливо за відсутністю будь-яких доказів про це.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність пам`ятки клієнта, відсутність домовленості сторін про розмір відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків за кредитним договором та штрафів.
Доводи апеляційної скарги, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, отже відсутність підпису на відповідних Тарифах та Умовах не свідчить про неукладеність договору, не приймаються судом до уваги, оскільки, відмовляючи у стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафів, суд першої інстанції не виходив з того, що договір є неукладеним. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено умови, на яких ним надано кредитні кошти ОСОБА_1 , тому стягнув лише заборгованість за кредитом, визнаючи, що відповідач отримав та не повернув кредитні кошти.
Доводи апеляційної скарги, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту у повному обсязі, адже у разі відсутності домовленості між сторонами умов договору щодо розміру відсотків, необхідно керуватися ч.1 ст.1048 ЦК України, якою прямо передбачено, що в такому випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки позивачем не було заявлено відповідну вимогу. Посилання представника банку на висновки Верховного Суду, викладені у справі №205/2825/18, також не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вони зроблені судом в інших правовідносинах та з інших підстав, зокрема, що відповідач не оскаржував суму процентів та щодо застосування облікової ставки НБУ після закінчення дії договору , що не може бути застосовано в даній справі.
Доводи, що відсутність вимог про стягнення заборгованості за процентами на рівні облікової ставки НБУ, не може бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог у повному обсязі, адже вимоги з стягнення процентів заявлені, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В той же час, позивач не просив стягнути проценти на рівні облікової ставки НБУ, не надавав розрахунок на підтвердження даних вимог.
Відповідно до ч. 6. ст.367 ЦПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. При укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанком» не надано Пам`ятку клієнта, що має містити в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, що підтверджується Анкетою-заявою, на яку посилається сторона позивача. Вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме цих умов, які вважає узгодженими банк, не дотримані. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
Аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду в оскарженій частині не впливають, правильності висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих стороною позивача при розгляді справи.
Згідно ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку в цій частині.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Крім того, враховуючи, що ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року було зупинено дію рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року, слід також поновити дію рішення суду першої інстанції у справі №740/1603/19.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у справі №740/1603/19
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3ст.389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: