Постанова щодо залишення апеляційною скарги КБ “Приват Банк” без задоволення

Постанова щодо залишення апеляційною скарги КБ "Приват Банк" без задоволення

Номер провадження: 22-ц/813/7705/19

Номер справи місцевого суду: 500/507/19

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2019 року                                                                 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів – Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

За участю секретаря- Ющак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі: Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 26521грн. 22коп.

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 лютого 2017 року відповідач отримав кредит у розмірі 10000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами Банку на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання згідно умов договору щодо повернення коштів належним чином, в результаті чого станом на 13.01.2018 року виникла заборгованість в сумі 26 521,22 грн. яка складається з:

-11549грн. 59коп. заборгованості за кредитом;

-6057грн. 68коп. заборгованості по процентам за користування кредитом;

-7174грн. 84коп. пені;

-500,00 грн. штраф (фіксована частина);

-1239,11 грн. штраф (процентна складова).

У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), позивач просила стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 26521,22 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

05.04.2019 року до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якій не визнав вимоги повністю, зазначив, що в анкеті-заяві не вказані умови кредитування,, кредит відповідач не отримував. Також просив застосувати строк позовної давності. Ухвалою суду від 10 травня 2019 року за клопотанням відповідача у позивача витребувано докази. Представником позивача надіслані суду витребувані докази.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ  «ПриватБанк» 11549 грн. 59коп. заборгованості за кредитом та стягнуто 1921 грн. судових витрат. У задоволенні позовних вимог  АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в інший частині – відмовлено.

22.08.2019 року не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2019 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити вимоги банку у цій частині.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 30 жовтня 2019 року.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:

ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення суду.

Зокрема посилається на узгодження сторін з Умовами та правилами надання банківських послуг, які ним не виконуються, а саме не сплачується тіло кредиту, прострочене тіло кредиту, відсотки.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ:

Матеріалами справи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 лютого 2017 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами Банку на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору Банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13 січня 2019 року заборгованість складає 26521,22 грн., яка складається з 11549,59 грн. заборгованості за кредитом, 6057,68 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 7174,84 грн. пені, 1739,11  грн. штрафів.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 11 459,59 грн. районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання , відповідно до заяви № б/н від 23.02.2017 року.

Відмовляючи у стягненні заборгованості по процентам, відсоткам, пені та штрафів районний суд виходив з відсутності згоди відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг з посиланням на те, що вони не містять підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Колегія суддів погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи та висновку постанови Верховного суду від 03.07.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.12.2016 року ОСОБА_2 заповнила та подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначила особисту інформацію про себе: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання та контактний телефон.

У вказаній анкеті-заяві відповідач лише погодився, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Звертаючись до суду із цим позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію Анкети – заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.02.2017 року, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копію витягу з умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та розрахунок заборгованості.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що затверджені наказом 06 березня 2010 року № СП-2010-255, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мала на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року №6-2320цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якого суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім того, наданий розрахунок заборгованості, не містить даних про реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Також розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду не надано.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, тобто приєднався до запропонованої банком пропозиції. Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Привила були чинні під час укладення договору. Відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчать про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк», в межах доводів, підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2019 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ч.3 ЦПК України.

Головуючий суддя        Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

Т.В.Цюра