Постанова щодо залишення апеляційною скарги Дорошкевич Віри Леонідівни без задоволення

Постанова щодо залишення апеляційною скарги Дорошкевич Віри Леонідівни без задоволення

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, по справі № 480/3116/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінфорс”
про визнання протиправною та скасування постанви,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі – відповідач, приватний виконавець Дорошкевич В.Л.), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №61944352 від 29.04.2020, відкритого на підставі виконавчого напису №7312 від 15.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованість в розмірі 10285,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи, яка зареєстрована та проживає у м. Суми, отримує пенсію по інвалідності та працює в АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» на посаді інженера відділу зовнішньої корпорації з 10.03.2011 по теперішній час, у м. Київ не працює та не має майна на території м. Києва.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі – третя особа, ТОВ «Фінфорс»).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 480/3116/20 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2020 ВП №61944352, з приводу примусового виконання виконавчого напису №7312 від 15.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 480/3116/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що виконавче провадження було відкрито на підставі даних, зазначених стягувачем, який в силу приписів ч. 1 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” наділений правом вибору місця відкриття виконавчого провадження. При цьому, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження не зобов`язаний проводити перевірку відомостей, наведених стягувачем у заяві, зокрема, щодо місця проживання боржника.
Враховуючи, що зазначене у виконавчому документі місце проживання боржника ОСОБА_1 знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, а подальші дії приватного виконавця в межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, дії відповідача, яка здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі м. Києва, з відкриття виконавчого провадження №61944352 не суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема, Закону України Про виконавче провадження.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис №7312 про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 10285,65грн. (а.с.62,88), як з боржника за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 26.07.2017 №79967-А та додаткових угод №1 від 23.08.2017 та №2 від 21.09.2017 до вказаного договору (а.с.45-57,71-83), укладеного з ТОВ «СС ЛОУН» (а.с.58-61,84-87), правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором є ТОВ «Фінфорс».
29.04.2020 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. надійшла заява від представника ТОВ «Фінфорс» про примусове виконання рішення, а саме зазначеного вище виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 10285,65 грн, із вказівкою у заяві місця реєстрації боржника ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 та його адресою проживання – АДРЕСА_2 (а.с. 44, 70).
Відповідно до змісту вказаної заяви та вимог ст.ст. 3, 4, 5, 19, 24, 28, 48, п. 1 ч. 1 ст. 26, та ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», ТОВ «Фінфорс» просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виконавчого напису № 7312 від 15.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 10285,65 грн, накласти арешт на все нерухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості.
У випадку встановлення доходу боржника, ТОВ «Фінфорс» просило звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового стягнення щодо його майна та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника (а.с. 44, 70).
29.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61944352 з примусового виконання виконавчого напису № 7312 від 15.04.2020, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 10285,65грн. (а.с.8,92-93).
Також в межах даного виконавчого провадження №61944352 відповідачем 29.04.2020 були прийняті наступні постанови:
– про арешт коштів боржника (а.с.104-105),
– про арешт майна боржника (а.с.101-102),
– про стягнення з боржника основної винагороди (а.с.95-96),
– про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.98-99).
При цьому, у вказаних постановах було зазначено адресу боржника ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 .
Не погодившись із постановою про відкриття виконавчого провадження № 61944352 від 29.04.2020, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови, оскільки виконавче провадження відкрито приватним виконавцем з порушенням правил територіальної підвідомчості, за відсутності доказів проживання боржника або знаходження його майна у м. Києві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі по тексту – Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі по тексту Закон №1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VІІІ.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404-VІІІ і Закон №1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону України №1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 5 ст. 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
З наведених норм випливає, що Законом №1404-VІІІ саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.
Проте, приватний виконавець Дорошкевич В.Л., всупереч вищезазначеній нормі, при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та належність місця проживання позивача.
Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копії паспорту позивача з відміткою про реєстрацію місця його проживання (а.с.6), ОСОБА_1 ще з 07.03.1997 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , в тому числі і на час відкриття 29.04.2020 виконавчого провадження № 61944352. Відмітки про зміну місця реєстрації в паспорті позивача відсутні.
При цьому, згідно копії довідки акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» від 05.05.2020 №32.1-12/03176 ОСОБА_1 з 10.03.2011 працює на підприємстві на посаді інженера відділу зовнішньої кооперації (а.с. 11).
Також з копії довідки з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.05.2019 за № 168294781 зареєстроване нерухоме майно в межах міста Києва у ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 13).
Також, як вбачається зі змісту договору від 26.07.2017 та додаткових угод до нього (а.с. 71-87), в останніх вказана виключно адреса позивача: АДРЕСА_1 . Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору та додатків до нього щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.
Крім того, як місце реєстрації позивача у виконавчому написі нотаріуса (а.с.88) та у заяві про примусове стягнення ТОВ «Фінфорс» зазначена адреса: 40020, м. Суми, вул. Станіславського, буд. 7 (а.с.70).
Колегія суддів зауважує, що з наявних в матеріалах виконавчого провадження копій супровідних листів вбачається, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження та інші постанови, винесені в межах виконавчого провадження № 61944352 направлялися відповідачем ОСОБА_1 саме на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 91, 94, 97, 100, 103).
Отже, при відкритті виконавчого провадження інформація про місце проживання була відома відповідачу.
Слід зазначити, що відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса Колейчика В.В. № 7312 від 15.04.2020 ( АДРЕСА_2 ), не відповідають відомостям фактичного місця проживання боржника, які вказані у договорі позики ( АДРЕСА_1 ).
Враховуючи, що ані відповідачем приватним виконавцем, ані третьою особою кредитною установою не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника АДРЕСА_2 , достовірність даних про місце проживання позивача у м. Києві, зазначених у виконавчому написі нотаріуса, є таким, що не підтверджено документально, та не відповідає данним, які містяться безпосередньо в паспорті позивача, договорі від 26.07.2017 та додаткових угодах до нього, довідки з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» від 05.05.2020 №32.1-12/03176, та поясненнях позивача, викладеними у позові.
Наявні матеріали справи також не містять жодного доказу на підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження в частині адреси боржника : АДРЕСА_2 .
Жоден з наданих стягувачем документів, ані кредитний договір, ані будь-який інший документ, не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.
Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 № 1382-IV (далі Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання – житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Частиною 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника ( АДРЕСА_4 ) та місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м. Київ достовірно не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що в даному випадку приватний виконавець був зобов`язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Вказана у виконавчому написі № 7312 від 15.04.2020 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку колегії суддів, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Також, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 61944352 від 29.04.2020 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, та не за місцезнаходженням його майна – грошових кошів (м. Суми).
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 61944352 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у місті Суми.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах Верховного Суду.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. не доведено, що вона, при відкритті виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 , діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404-VІІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови ВП №61944352 від 29.04.2020 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України Про виконавче провадження, а відтак, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 268, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни – залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 480/3116/20 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.С. Рєзнікова Я.В. П`янова