Постанова щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ «ПУМБ» на суму 77 856,56 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

Постанова щодо відмови в позовних вимогах кредитора ПАТ «ПУМБ» на суму 77 856,56 грн. про стягнення заборгованості в повному об’ємі

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
Іменем України

25 червня 2020 року
м. Харків
Категория: Суд з банком
справа № 615/1348/19
провадження № 22ц/818/2983/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Котелевець А.В.,
суддів – Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
імена (найменування) сторін:
позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року в складі судді Токмакової А.П.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2019 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») в особі свого представника Фацул Марії Валеріївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 24 березня 2014 року між Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капілат» (далі АТ «Банк Ренесанс Капітал»), правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладено договір, який має назву «Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта)» № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 17426,37 грн.
Своїх зобов`язань за кредитним договором боржник не виконала, допустила заборгованість перед банком, яка станом на 23 липня 2019 року склала суму в розмірі 77856,56 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 6532,38 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 10893,99 грн, штрафні санкції 60430,19 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» вказану заборгованість та судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
29 жовтня 2019 року ОСОБА_2 адвокат з кредитів – представник ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що 06 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 5045 за реєстровим № 473, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» стягнута заборгованість за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 в розмірі 19181,78 грн за період з 24 травня 2017 року по 24 травня 2018 року. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. відкрито виконавче провадження. Зазначає, що ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 17423,37 грн не отримувала, оскільки їх переказ в указаному розмірі не підтверджено належними та допустимими доказами, а наданий позивачем розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків АТ «ПУМБ» і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не є доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Вказує, що позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року позов АТ «ПУМБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 в розмірі 77856,56 грн та 1921,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 належним чином не виконала, у зв`язку з чим сума заборгованості в розмірі 77856,56 грн підлягає стягненню з боржника з підстав, передбачених статтями 526, 530, 1054 ЦК України.
20 березня 2020 року ОСОБА_2 – представник ОСОБА_1 кредитний адвокат подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які є аналогічними доводам, які містяться у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначено, що провадження у справі було відкрито ухвалою від 04 жовтня 2019 року, однак рішення ухвалено 02 березня 2020 року, отже справа розглянута з порушенням строків, встановлених ЦПК України для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження. В рішенні суду першої інстанції не зазначено докази відповідача, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного відповідачкою у відзиві, норми права, на які посилалася відповідачка, та які не застосовані судом, отже рішення не є обгрунтованим.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги – судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 24 березня 2014 року між АТ «Банк Ренесанс Капілат», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладено договір, який має назву «Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта)» № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 17426,37 грн (а. с. 7-9).
13 квітня 2018 року банк направив ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій вимагав негайно погасити заборгованість за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 в строк до 20 квітня 2018 року в загальному розмірі 18957,56 грн, яка виникла станом на 13 квітня 2018 року (а. с. 10).
06 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5045, згідно з яким стягнуто заборгованість за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 за період з 24 травня 2017 року по 24 травня 2018 року в загальному розмірі 19181,78 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 11000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 7957,56 грн, строкової заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 224,22 грн (а. с. 48).
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В. відкрито виконавче провадження № 58903464 (а. с. 49).
Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на те, що своїх зобов`язань за кредитним договором боржник не виконала, допустила заборгованість перед банком, яка станом на 23 липня 2019 року склала суму в розмірі 77856,56 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 6532,38 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 10893,99 грн, штрафні санкції 60430,19 грн.
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Однією з підстав припинення зобов`язання є проведення його належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ», використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Такий висновок узгоджується і з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
За таких обставин підстави для покладення на відповідачку обов`язку сплатити на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 10893,99 грн відсутні.
З позовом про стягнення сум з підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, позивач не звертався та не позбавлений такої можливості.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2014 року № 26259018555853 в розмірі 77856,56 грн.
Доводи апеляційної скарги про порушення строків розгляду справи не впливають на висновок суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, – у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги, документально підтверджуються в розмірі 2881,50 грн (а. с. 193). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в з розмірі 2881,50 грн.
Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн 50 коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді О.М.Хорошевський
В.Б.Яцина