Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”, а саме зменшення позовних вимог на суму 20 518,11 грн.

Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме зменшення позовних вимог на суму 20 518,11 грн.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5633/19 Справа № 182/1008/18 Суддя у 1-й інстанції – Тихомиров І. В. Суддя у 2-й інстанції – Бондар  Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Бондар Я.М.,

суддів – Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року, ухваленого суддею Тихомировим І.В. у м. Нікополі, повний текст рішення суду складено 12 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке під час розгляду справи змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (надалі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно анкети-заяви № б/н від 20 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 12500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих відсотків, у зв`язку з чим, виникла заборгованість станом на 31 січня 2018 року становить 38599,70 грн. яка складається з наступного: тіло кредиту 15924,70 грн.;нараховані відсотки за користування кредитом 9989,60 грн.; пеня10371,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процентна складова) 1814,24 грн., які позивач просить суд стягнути на свою користь та понесені судові витрати.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В мотивування доводів апеляційної скарги посилається на те,що судом не взято до уваги, належні та допустимі докази, які підтверджують обсяг кредитних зобов`язань відповідача, а саме відомості надані Банком про рух коштів по відкритим картковим рахункам на ім`я відповідача, строк дії останньою до 08/2017 р. Судом проігноровано активну участь відповідача в користуванні кредитними коштами та сплаті відсотків за користування, остання оплата в квітні 2017 року на суму 1500 грн. Надані позивачем докази в сукупності доводять факт укладання кредитного договору між сторонами та користування відповідачем кредитними коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Калінін С.К., просить рішення суду, як законе та обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що позивачем не доведено наявність між сторонами договірних зобов`язань, їх обсяг та умови договору.

Заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши сторони, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» (а.с.10).

Підписанням заяви, ОСОБА_1 дала свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с. 10-26).

Згідно умов кредитування та виписки по банківському рахунку позичальника  ОСОБА_1 отримала в кредит кошти з наданням кредитної картки.

Як видно з довідки АТ КБ «ПриватБанк» на клієнта ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) згідно кредитного договору б/н від 20.11.2010 року видано сім карток. Строк дії останньої 08.2017 (а.с.133).

За наданим позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості, станом на 31 січня 2018 року становить 38599,70 грн. яка складається з наступного: тіло кредиту 15924,70 грн.; нараховані відсотки за користування кредитом 9989,60 грн.; пеня 10371,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процентна складова) 1814,24 грн.(а.с.8).

Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведені заявлені вимоги належними та допустимими доказами, наявність укладеного кредитного договору та зобов`язань за ним.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна визнати законним і обґрунтованим.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Зі змісту статей 626638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до частини другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України – письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як видно з матеріалів справи банк, в підтвердження своїх позовних вимог, надав суду копію договору-приєднання (заяву відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів наявності між сторонами кредитних зобов`язань.

Як видно з виписки по рахункам відкритим на ім`я відповідача, вона активно використовувала кредитні кошти, поповняла та погашала кредитну заборгованість, що свідчить про визнання нею договірних зобов`язань між сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» стосовно нехтування судом наявних у справі доказів кредитних правовідносин між сторонами та факту невиконання їх відповідачем у повному обсязі.

Зокрема, колегією суддів досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, з якого видно, що відповідач отримувала в кредит кошти та здійснювала регулярне їх погашення, станом на 14квітня 2016року завідповідачем рахуваласьнульова заборгованість, яка згодом через користування коштами почала зростати.

Отже. користування кредитними коштами, погашення кредитної заборгованості у квітні 2016 року у повному обсязі свідчить про обізнаність відповідача із наявністю кредитних зобов`язань та погодження з існуючими (діючими) умовами кредитування.

З урахуванням строку дії кредитної картки 08/2017 року, колегія суддів погоджується із нарахуванням відсотків за користування кредитним коштами до останнього дня серпня місяця 2017 року, після цієї дати, колегія суддів вважає нарахування відсотків по картковому рахунку за ставкою договору неприйнятними, оскільки строк дії договору, якій відповідає строку дії карткового рахунку припинився. Умови укладеного договору не містять відомостей про розмір відсотків, який застосовується після закінчення строку дії укладеного договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися із наданим позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості.

З огляду на початок формування кредитної заборгованості 18 квітня 2016 року до закінчення строку дії картки 31 серпня 2017 року, з урахуванням розміру витрачених відповідачем кредитних коштів, розміру погодженої відсоткової ставки 3% на місць за користування кредитними коштами, та розміром проведених відповідачем сплат погашення кредитної заборгованості, що міститься у зведеній таблиці, маємо загальну заборгованість в сумі 16744,36 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 15020,25 грн. та заборгованість по відсоткам 1724,12 грн. (а.с. 204-207).

За даними позивача АТ КБ «ПриватБанк» строк дії картки становить 08/2017, тобто до 31 серпня 2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01 вересня 2017 року дія договору припинена, а умови укладеного договору не містять відомостей про відсоткову ставку за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору.

Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ураховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проте, відповідно положення ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків за користування коштами в порядку ст.625 ЦК України не заявлено.

Колегія суддів вважає неприйнятними докази надані представником позивача АТ КБ «ПриватБанк» до додаткових пояснень від 26 квітня 2019 року до суду апеляційної інстанції у вигляді договору заяви позичальника від 20 вересня 2007 року, довідкою про умови кредитування від 20 вересня 2007року, та виписки руху коштів по усім відкритим на ім`я відповідача рахункам, оскільки їх подано із порушенням вимог процесуального законодавства, тому що не надано доказів неможливості їх подання під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги подані додаткові докази та документи, через порушення вимог процесуального законодавства та не досліджує їх.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на вимоги позивача АТ КБ «ПриватБанк» стосовно стягнення з відповідача як пені, так і штрафу та приходить до висновку, що це буде подвійна відповідальність за порушення боржником виконання грошового зобов`язання.

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Як передбачено умовами кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку у вигляді:

1) пені = пеня 1+пеня 2.;

2) штраф: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів, комісій.

Відповідно до Умов та правил, у разі виникнення прострочених зобов`язань, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів або штраф, розмір якого встановлений в тарифах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитно-договірних зобов`язань шляхом нарахування та стягнення неустойки виключно у формі пені або штрафу, без можливості їх одночасного стягнення.

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача одночасно й штрафу, й пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання щодо своєчасного повернення та сплати кредитних коштів та щомісячних платежів, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з відповідача лише штрафу, який передбачено як фіксовану суму так і процентна складова від розміру кредитної заборгованості.

Тому суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені, а стягує штраф в розмірі 500 грн. – фіксована частина, та 837,22 грн. – процентна складова, оскільки одночасне їх нарахування з пенею та стягнення за своєю суттю є подвійною відповідальністю та суперечить Конституції України.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції, яке постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального законодавства підлягає скасуванню, згідно п.п.1,3.4. ч.1 ст.376 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за укладеним договром б/н від 20 листопада 2010 року. Слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2010 року в сумі 18081,59 грн., з яких заборгованість за кредитом 15020,25 грн., заборгованість за відсотками по договору за період з 14 квітня 2016 року по 31 серпня 2017р. – 1724,12 грн., штраф фіксована частина 500 грн., штраф процентна складова 837,22 грн.

Згідно положення ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову – на відповідача.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір у сумі 1600 грн.+ 2643 грн., проте позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1987,50 грн., згідно розрахунку ( 18081х4243/38600 ).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України Дніпровський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20 листопада 2007 року, заборгованість станом на 31 серпня 2017 року в сумі 18081,59 грн., з яких заборгованість за кредитом 15020,25 грн., заборгованість за відсотками по договору за період з 14 квітня 2016 року по 31 серпня 2017р. – 1724,12 грн., штраф фіксована частина 500 грн., штраф процентна складова 837,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 1987,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2019 року.

Головуючий:

Судді: