Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора

Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

м.Суми

Справа №588/1701/17

Номер провадження 22-ц/816/31/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів –          Криворотенко В. І. ,  Собина О. І.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року в складі судді Линник О.С., ухвалене у м. Тростянець, повний текст якого складено 24 вересня 2018 року,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 липня 2011 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов’язання перед відповідачем виконав та надав кредит в розмірі, встановленому договором. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов’язання за кредитним договором, станом на 06 листопада 2017 року у неї виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 53565,29 грн, з яких: 6010,68 грн – за тілом кредиту, 28252,82 грн – за відсотками за користування кредитом, 16274,87 грн – за пенею, 500 грн – штраф (фіксована частина), 2526,92 грн – штраф (процентна складова). У зв’язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому вказує, що позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про те, що він має право на стягнення з відповідача всіх сум, заявлених у позові. Зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, умови якого вона зобов’язується виконувати, що підтверджується підписом у заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги банку. Вказує, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Гакаля Р.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_3, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі не було укладено кредитного договору, оскільки не було досягнуто домовленості у належній формі щодо істотних умов такого договору, передбачених законодавством.

Проте, повністю з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11 липня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, під 30 % річних, яка неодноразово перевипускалася, і строк дії останньої – до жовтня 2018 року (т. 1, а.с. 13, 126).

Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку при укладенні кредитного договору 11 липня 2011 року відповідачем особисто не підписані (т. 1, а.с. 14-29).

Факт видачі кредитних карток та користування кредитними коштами підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача та останньою не спростовано належними доказами (т. 1, а.с. 84 – 113, 127-149).

ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 06 листопада 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 53565,29 грн, з яких: 6010,68 грн – за тілом кредиту, 28252,82 грн – за відсотками за користування кредитом, 16274,87 грн – за  пенею,  500 грн – штраф (фіксована частина), 2526,92 грн – штраф (процентна складова).

Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, який було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафних санкцій, визначених відповідно до вказаних Умов та правил, а також Тарифів банку.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, виконання грошового зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою – пеня, штраф (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому його сторонами погоджується розмір кредиту, умови його надання, повернення, сплати процентів за користування кредитом, застосування неустойки, у разі неналежного виконання зобов’язання.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови і правила надання банківських послуг, додані банком до позовної заяви, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вони не підписані позичальником.

Таким чином, позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості за процентами у заявленому розмірі та щодо стягнення неустойки (пеня, штрафи) є необґрунтованими, оскільки їх розмір визначений документами (Тарифами, Умовами і правилами), що не підписані відповідачем.

Щодо заявлених вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то колегія суддів апеляційного суду визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, за встановлених обставин отримання ОСОБА_1 кредитних карток та користування кредитними коштами, остання має перед банком обов’язок щодо погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6010,68 грн.

Також, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» до суду виписки по картковому рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, які підтверджують факт використання кредитних коштів, їх часткове повернення позичальником, слідує, що остання погодилася із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів, зокрема, зі сплатою 30 % річних за користування кредитом.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов’язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що останнім нараховувались проценти за користування кредитом на поточну заборгованість, виходячи зі ставки 30 % річних, з 01 квітня 2013 року – 27,6 %, а в подальшому, виходячи з 32,4 % та 42 % (т. 1, а. с. 7-12).

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами.

На порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки після її зменшення, у розмірі 32,4 % чи 42 %, як зазначено у розрахунку заборгованості, банком не надано, як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис.

Тому проценти за користування кредитними коштами у даному випадку мають нараховуватися банком, виходячи із процентної ставки у розмірі 27,6 %.

Поряд із цим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (т. 1, а. с. 55).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Беручи до уваги, що строк погашення кредиту у повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, тобто 31 жовтня 2018 року, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту заявлені в межах строку позовної давності.

Відсотки ж за користування кредитними коштами, ураховуючи трирічний строк позовної давності, підлягають стягненню за період з 15 грудня 2014 року до 06 листопада 2017 року – день, станом на який ставиться питання позивачем про стягнення заборгованості за кредитним договором, і які становлять 4875,46 грн, виходячи із суми заборгованості (за тілом кредиту) у розмірі 6010,68 грн, відсоткової ставки 27,6 % та кількості днів прострочення – 1058 днів, що розраховуються наступним чином: 6010,68 х 27,6 % : 360 х 1058 = 4875,46.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення неустойки, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється письмовим договором, а тому у задоволенні цієї вимоги банку відмовлено обгрунтовано.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 10886,14 грн, яка складається з: 6010,68 грн – заборгованість за тілом кредиту; 4875,46 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, тому підстав для його скасування немає.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 325,17 грн – компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 487,75 грн – за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України),  відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 – 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 12 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків та прийняти нову постанову.

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 10886,14 грн, яка складається з: 6010,68 грн – заборгованість за тілом кредиту; 4875,46 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» компенсацію судового збору у розмірі 325,17 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 487,75 грн компенсації судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :                                                                                                         О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

О.І. Собина