Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ “Приват Банк”, а саме зменшення позовних вимог на суму 52 900,40 грн

Постанова щодо часткового задоволення позовних вимог кредитора АТ КБ “Приват Банк”, а саме зменшення позовних вимог на суму 52 900,40 грн

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Категорія: Суд з приват банком

15 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
із апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката по кредитам на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року АТ КБ «Приват банк» (далі-Банк) звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Зазначав, що 17.04.2013 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» та отримав кредитну картку «Універсальна». 21.03.2014 відповідачеві було переоформлено кредитну картку «Універсальна» на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та надано кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з відсотковою ставкою за користування кредитом 27.60 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку із порушенням позичальником зобов`язань за договором станом на 13.02.2018 утворилась заборгованість у розмірі 56539,63 грн., із яких: 3 639,23 грн. заборгованість за тілом кредиту; 46131,85 грн. по процентам за користування кредитом; 3600 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. фіксованої частини штрафу; 2668,55 грн. процентної складової штрафу та не сплачена на день звернення позивача до суду. Посилаючись на вказані обставини, Банк просив про задоволення позову та відшкодування судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 06.12.2010 у розмірі 56 539,63 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762 гр.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач має заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку в порядку ст.ст.526, 1054 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі кредитного адвоката подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В порядку статті 360 ЦПК України, представник АТ КБ «Приватбанк» надав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, законних підстав для його скасування немає. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За приписами ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.2 ч. 1ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам в повній мірі не відповідає.
Задовольняючи позов АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим та доведеним доказами, які були надані позивачем та містяться в матеріалах справи, розмір заборгованості відповідачем не оспорювався.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 17.04.2013 відповідач став клієнтом ПАТ «КБ «Приватбанк».
21.03.2014 відповідачеві було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та відповідно до тарифів якої позивач надав відповідачу кредит усумі 5 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, про що надано копію анкети заяви позичальника, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умови та правила наданнябанківських послуг (а.с.6).
У анкеті-заяві є відмітка про те, що відповідач згоден з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Проте вказаний Витяг позичальником не підписувався (а.с.7).
Згідно виписок по особовому рахунку позичальника станом на 13.02.2018 у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед банком у розмірі 56539,63 грн., яка складається з такого: 3639,23 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 46131,85 грн. по процентам за користування кредитом; 3600 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. фіксованої частини штрафу; 2668,55 гр.. процентної складової штрафу (а.с.4-5).
За змістом статей 626, 628 ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Заява анкета позичальника від 17 квітня 2013 року не містить відомостей стосовно визначеної процентної ставки, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), а саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких підстав не підлягали застосуванню до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині підстав стягнення з відповідача процентів, пені, комісії та штрафів, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову і стягнення з позичальника крім суми заборгованості за тілом кредиту є помилковими.
Відсутності заперечень проти позову з боку відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції не є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
Однак, враховуючи, те що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що станом на 13.02.2018 за ОСОБА_1 рахується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3639,23 грн., даний розрахунок в цій частині не дає підстав для сумніву.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, не може бути підставою для повного задоволення вимог позивача лише відсутність заперечень проти позову з боку відповідача.
До того ж за положеннями ст. 206 ЦПК навіть у разі визнання позову відповідачем, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі статті 376 ЦПК України в частині стягнення з позичальника заборгованості за відсотками, пенею і судовими штрафами воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відтак задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в сумі 3 639,23 грн., судовий збір, який підлягає стягненню з боржника на користь Банку становить 113, 40 грн. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги і скасуванням судового рішення в частині стягнення з боржника на користь Банку заборгованості за відсотками, пенею , комісією та судовими штрафами на загальну суму 52900, 40 грн. відповідач має право на компенсацію за рахунок позивача судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги пропорційно частці задоволених вимог на загальну суму 2472, 90 грн. З урахуванням взаємозаліку Банк має компенсувати відповідачеві 2359, 50 грн.
Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі адвоката по проблемним кредитам задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 листопада 2020 у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору №б/н від 06.12.2010 на суму 52900, 4 грн., а саме: заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 46 131,85 грн.; заборгованості за пенею і комісією у розмірі 3 600 грн.; заборгованості за штрафами на суму 500 грн. фіксованої частини штрафу, 2 668,55 грн. процентної складової , а також в частині розподілу судових витрат скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору №б/н від 06.12.2010 на суму 52900, 4 грн., а саме: заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 46 131,85 грн.; заборгованості за пенею і комісією у розмірі 3 600 грн.; заборгованості за штрафами на суму 500 грн. фіксованої частини штрафу, 2 668,55 грн. процентної складової відмовити.
Стягнути з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2359, 50 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять грн. 50 коп.) компенсації судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська